На головну сторінку

 

Олександр МУРАВЙОВ

 начальник відділу військової символіки

та геральдики ЗС України

 

ВІЙСЬКОВІ ЕМБЛЕМИ:

еволюція розвитку «спеціальних знаків»

Надруковано: Військо України. – 2008. – № 12. – С. 34-36.

         У своєму розвитку військовий однострій пройшов довгий і складний шлях: барвисті вбрання, різні для кожного роду військ, з багатьма яскравими прикрасами в кінці ХІХ — на початку ХХ ст. замінили мундири — порівняно прості за конструкцією, з мінімумом декоративних елементів. Це, а також поява нових родів військ та військових спеціальностей, зумовило запровадження емблем, які давали змогу відрізнити сапера від кулеметника, артилериста від зв’язківця. Відтоді емблеми родів військ та служб стали невід’ємним елементом одностроїв збройних сил більшості країн світу.    В українському війську емблеми родів зброї вперше були встановлені 17 грудня 1917 р., коли генеральний секретар військових справ Української Народної Республіки С. Петлюра затвердив тимчасову форму одягу на основі російського похідного обмундирування. Емблеми родів зброї передбачалися такі: для піхоти — схрещені гвинтівки, для кінноти — жовті шаблі, артилерія та інші спеціальні війська мали використовувати такі самі емблеми, які були у Російській армії.

         1 квітня 1918 р. наказом по Військовому Міністерству УНР був оголошений опис похідної форми Української армії. На кольорових петлицях френча мали розміщуватися «малюнки зброї»: піхота — схрещені рушниці, кіннота — схрещені шаблі, артилерія — бомба, інженерні війська — «свій інженерний знак».

         За часів гетьмана П. Скоропадського існувала розвинена система кольорів родів зброї, тому емблеми мали бути лише на погонах військовиків інженерних і технічних військ, кінної артилерії, панцирних дивізіонів, а також військових інженерів, лікарів, ветеринарів, фармацевтів.

         В армії УНР часів Директорії емблеми родів зброї були передбачені наказом Головної Управи Війська УНР від 24 квітня 1919 р., яким був оголошений опис нової похідної уніформи. На комірі мундира й шинелі мали бути прямокутні петлиці зі «спеціальними знаками» (тобто емблемами). Вперше в історії українського війська була здійснена спроба побудови цілісної системи емблем родів зброї. Емблеми піхоти та кінноти фактично наслідували ще встановлені за часів Центральної Ради; емблеми лікарів, ветеринарів та фармацевтів у загальних рисах повторювали запроваджені за Гетьмана П. Скоропадського. У березні 1920 р. емблеми родів військ було перенесено на погони.

         А от у збройних силах Західної Області Української Народної Республіки (ЗОУНР) взагалі змогли обійтися без емблем родів зброї. Відповідно до опису однострою Галицької Армії, затвердженого 22 квітня 1919 р., роди зброї розрізнялися насамперед кольором «вилогів» (петлиць) на комірі польового мундира й шинелі та підкладок нарукавних знаків за військовими званнями. Систему кольорів родів зброї мали доповнювати так звані «окремішні познаки» на лівому рукаві у вигляді двох літер, наприклад: СП (сапери), ЛК (лікарі), МЗ (музиканти).

         Відновлення незалежності України зробило актуальним питання створення форми одягу і знаків розрізнення для її збройних сил. Перші проекти з'явилися вже у кінці 1991 р. Так, 2 листопада 1991 р. львівська газета «Високий замок» опублікувала ескізи уніформи, знаків розрізнення та нагород, автором яких був художник Р. Дуб'як. Емблеми родів військ передбачалося розміщувати на петлицях у формі паралелограма.

         Пропозиції щодо нових емблем, що готувалися на початку 1990-х рр., часто-густо обмежувалися механічною заміною символів збройних сил СРСР на державні символи України. Так, зразок загальновійськової емблеми, розроблений на Київському експериментальному заводі «Динамо», відрізнявся від радянського аналога лише тим, що п'ятикутна зірка поступилася місцем тризубу.

         Зрештою, 4 грудня 1993 р. Міністр оборони України генерал армії В. Радецький затвердив зразки малюнків одинадцятьох емблем за родами військ. Автором малюнків, а також виготовлювачем моделей та дослідних зразків емблем був О. Мнишенко. Саме йому належала ідея використання уніфікованої основи для емблем у вигляді вінка зі стилізованих листків калини. Він також зробив спробу максимально відійти від радянського досвіду, проте це не завжди було вдало. Наприклад, на емблемі авіації пропелер з крилами замінив сучасний бойовий літак. Однак авіація складається з різних родів, а запропонована емблема відображала лише один з них. Крім того, техніка рано чи пізно застаріває, відтак згодом виникла б потреба в розробці нової емблеми. Так чи інакше, розробки О. Мнишенка стали основою для подальшої роботи над емблематикою родів військ і служб ЗС України.

         Правила носіння військової форми одягу військовослужбовцями Збройних Сил, затверджені наказом Міністра оборони від 12 червня 1995 р. № 170, передбачали такі емблеми: загальновійськову, ракетних військ та артилерії, танкових військ, військ зв’язку та радіотехнічних військ, Військово-Повітряних Сил, авіації Сил Протиповітряної оборони, аеромобільних військ, інженерних військ, хімічних військ, залізничних військ і служби військових сполучень, автомобільних і дорожніх військ, будівельних військ, військово-топографічної служби, медичної та ветеринарної служби, юридичної служби, військових диригентів та музикантів.

         Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1073, якою були затверджені зразки форми одягу і знаків розрізнення військовиків Збройних Сил та інших військових формувань, перелік емблем родів військ та служб зазнав деяких змін. Було впроваджено емблему Військ Протиповітряної оборони (на вінку ракета та дві блискавки), скасовано емблему будівельних військ. Решта емблем не змінилася, були відкориговані лише назви окремих родів військ та служб.

         Спочатку емблеми виготовлялися з алюмінію і були сірого кольору. У малюнках, що додавалися до Правил носіння військової форми одягу військовослужбовцями Збройних Сил України, передбачалися вже емблеми золотого кольору. За описами, що додавалися до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1073, емблеми родів військ та служб могли бути металеві або пластмасові, золотавого чи захисного кольорів. На практиці все звелося до замовлення виключно пластмасових емблем. І без того не надто чіткі, при виготовленні з пластмаси емблеми повністю втрачали «розпізнавальність» і на відстані сприймалися як маленькі золоті «млинці».

         Необхідність у перегляді як самої системи емблем родів військ та служб, так і їх зовнішнього вигляду, була очевидною для фахівців Воєнно-геральдичної служби (нині — Відділ військової символіки та геральдики) Генерального штабу ЗС України з самого початку існування цього структурного підрозділу. Недоліками системи емблем були визнані копіювання радянського досвіду, коли емблема механізованих військ є одночасно загальновійськовою, відсутність власних емблем у армійської авіації, тилу, радіоелектронної боротьби тощо. Єдина основа емблем — калиновий вінок — заважала чітко розрізняти їх навіть з малої відстані. Тож у квітні 2006 р. начальнику Генерального штабу — Головнокомандувачу ЗС України генерал-полковнику С. Кириченку були подані пропозиції щодо емблем родів військ та служб з порівняльною таблицею малюнків. Пропозиції здобули схвалення, після чого малюнки нових емблем направили на погодження до командувань видів Збройних Сил, структурних підрозділів Міністерства оборони та Генерального штабу. В процесі погодження деякі емблеми доопрацьовувалися з урахуванням побажань відповідних керівників.

         Результатом напруженої роботи фахівців відділу військової символіки та геральдики стало затвердження нових емблем родів військ та служб постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. № 1386 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1073». На емблемах нового зразка немає вінків, що дозволяє легко їх розрізняти навіть зі значної відстані. Вінок залишився тільки на емблемі Військової служби правопорядку.

         Отже, нові емблеми родів військ та служб мають такий вигляд. Загальновійськову емблему передбачається залишити лише для військовиків почесної варти, частин охорони та обслуговування, а також тих служб, для яких не встановлено окремих емблем (фінансова, квартирно-експлуатаційна і т.ін.). Механізовані війська отримали власну емблему, в якій поєдналися вже звична гренада з палаючим вогнем та схрещені гвинтівки, які були емблемою піхоти Армії УНР у 1917–1920 рр. Емблеми танкових військ, ракетних військ та артилерії, аеромобільних військ, військ зв'язку, юридичної та медичної служб, автомобільних і дорожніх військ, служби військових сполучень, військ радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту, військових диригентів та музикантів у загальних рисах повторюють існуючі, різниця полягає у відсутності вінка. Емблему Військово-Повітряних Сил у вигляді бойового літака у вінку замінила емблема авіації, що буде спільною для авіації Повітряних Сил, армійської та морської авіації. Зазначимо, що пропелер з крилами був емблемою авіації Армії УНР. Замість емблеми Військ Протиповітряної оборони розроблено емблему зенітних ракетних військ Повітряних Сил.

         Емблеми інженерних військ та військово-топографічної служби доопрацьовані з урахуванням розробок у сфері символіки, здійснених у відповідних управліннях. Наприклад, поєднання зображень фортеці, якоря, схрещених сокир та гренади використовувалося у неофіційній нарукавній емблемі Управління начальника інженерних військ ЗС України.

         Не зазнала жодних змін лише емблема Військової служби правопорядку у Збройних Силах, розроблена Воєнно-геральдичною службою ще у 2002 р.

         Новими є емблеми радіотехнічних військ Повітряних Сил, морської піхоти, частин та підрозділів логістики, частин та підрозділів радіоелектронної боротьби. Головним елементом емблеми радіотехнічних військ є стилізована антена радіолокаційної станції. Емблему морської піхоти побудовано на основі елементів беретного знака військовиків морської піхоти, встановленого у 1993 р. Емблема логістики враховує положення Державної програми розвитку ЗС України на 2006–2011 рр., згідно з якою основу системи логістики (забезпечення) становитимуть об’єднані центри забезпечення озброєнням та військовою технікою, ракетами та боєприпасами, військовим майном і пально-мастильними матеріалами. Відповідно шестірня на емблемі символізує озброєння та військову техніку, ракета — ракети та боєприпаси, ключ — військове майно, вузол польового магістрального трубопроводу — пально-мастильні матеріали. Елементи емблеми РЕБ уособлюють складові радіоелектронної боротьби: радіоелектронне подавлення (меч), радіоелектронний захист (стріли), протидію технічним засобам розвідки (щит).

         Встановлення нових емблем дозволило привести символіку родів військ та служб у відповідність до структурних змін, що відбулися у Збройних Силах, забезпечити чітке візуальне розпізнавання військовиків за родами військ (службами), підкреслити спадкоємність традицій української військової символіки.

         Перші зразки нових емблем почали використовуватися ще до їх офіційного встановлення. Відповідно до рішення начальника Генерального штабу — Головнокомандувача ЗС України у жовтні 2007 р. було розпочато експеримент з носіння нових знаків розрізнення, розроблених фахівцями Відділу військової символіки та геральдики (беретний знак, емблеми на комір чи погони, нарукавна нашивка приналежності до ЗС України). Пропозиції щодо проведення експерименту Відділ військової символіки та геральдики підготував спільно з командуванням 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу. До експерименту залучили військовиків бригади, які здійснюють охорону спеціальної зони Міністерства оборони. Їм було видано кілька десятків загальновійськових емблем.

         Варто зауважити, що під час роботи над проектом постанови Кабінету Міністрів від 5 грудня 2007 р. № 1386 описи емблем родів військ та служб, складені фахівцями Відділу військової символіки та геральдики, зазнали неправомірного редагування — вилучені розміри емблем, дозволяється виготовляти їх не лише з металу, а й з пластмаси. Тому після підписання постанови було підготовлено пропозиції щодо впровадження та розміщення нових знаків розрізнення і фурнітури із символікою, які 5 березня 2008 р. затвердив начальник Генерального штабу — Головнокомандувач ЗС України генерал армії України С. Кириченко.

         Під час підготовки до військового параду 24 серпня 2008 р. порушувалося питання щодо замовлення для його учасників нових емблем родів військ. Але замовлені були лише емблеми морської піхоти, і то лише тому, що морська піхота до цього часу власної емблеми не мала. Решті військовиків були видані емблеми старого зразка. Тож як скоро нові емблеми з’являться на одностроях військовиків — головним чином залежить від фінансування.