Українське військо у ХХ-ХХІ сторіччі   Історія   Командири   Війська   Однострій   Бібліотека   Форум   Посилання 

 

 

 

Максим Хорошунов (Київ)

Чернігівський приклад створення нарукавної символіки обласних ТЦК та СП

Надруковано: Знак. – 2020. – Ч. 82. – С. 9.

 

                   

          Останні тенденції в Українському війську вказують на те, що розвиток символіки військових частин може відбуватись незалежно від бажань осіб, які офіційно відповідають за її розробку. Військові колективи беруть ініціативу в свої руки та дуже відповідально підходять до створення нарукавних емблем. Яскравим прикладом може служити Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

          1 серпня 2017 р. у Збройних Силах України розпочався експеримент з поступового реформування військових комісаріатів у територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Для цього визначили один обласний (Чернігівський) та один районний (Козелецький) військові комісаріати, які мали бути переформовані у першу чергу. За результатами реформування в оборонному відомстві мали визначити доцільність аналогічної трансформації решти військкоматів. 1 листопада 2017 р. були озвучені перші результати експерименту, які підтвердили його ефективність. Відтак Чернігівський обласний військовий комісаріат (ОВК) став першим обласним військкоматом, який був переформатований у ТЦК та СП. З 2018 р. почався процес переведення інших військкоматів на новий формат роботи та нові штати базуючись, у тому числі, на чернігівському досвіді.

          Усвідомлюючи свою роль в процесі реформування місцевих органів військового управління, у Чернігівському обласному ТЦК та СП вирішили показати приклад і в питанні символіки. Станом на 2017 р. в Чернігівському ОВК вже понад 10 років використовували власну нарукавну емблему. Вона містила напис з назвою військкомату і велику кількість зображень: малий Державний Герб України, герб області, булава й пернач, кетяг калини, колоски (мал. 1). Після переформування у ТЦК та СП з’явився новий зразок, однак і він не відповідав сучасним вимогам (мал. 2). Колектив центру вирішив не чекати, допоки у співробітників Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗС України (ГУ РСМЗ) дійдуть руки до символіки реформованих військкоматів. Тому під керівництвом заступника військового комісара з морально-психологічного забезпечення підполковника Вадима Лільчицького наприкінці 2018 – на початку 2019 р. була розроблена доволі цікава нарукавна емблема.  При цьому були враховані “Методичні рекомендації щодо окремих питань розвитку і впровадження військової символіки у Збройних Силах України”, підготовлені ГУ РСМЗ.

          В основу нарукавної емблеми покладено трикутний щит із заокругленими боковими сторонами (70х80 мм). Така форма щита є базовою для нарукавних емблем більшості військових частин ЗС України (мал. 3). Поле щита розтяте по вертикалі на три  смуги: зелену, білу, зелену. Саме такі кольори має прапор Чернігівської області, затверджений обласною радою 11 липня 2000 р. Зелені смуги на прапорі символізують Полісся та лісостеп, біла смуга – річку Десну. На щиті зображено фігуру обласного герба: чорний двоголовий коронований орел з розміщеним на грудях синім щитком із зображенням знака Рюриковичів Чернігівського типу (знак князя Мстислава Володимировича, засновника Великого князівства Чернігівського). Необхідно наголосити на тому, що використання в нарукавній емблемі символіки Чернігівської області погодили з місцевою радою, як того вимагають “Методичні рекомендації…”. Крім повноколірного, розробили також приглушений варіант нарукавної емблеми. На офіційній сторінці Чернігівського обласного ТЦК та СП у соціальній мережі Facebook нову символіку презентували у травні 2019 р. Також були підготовлені документи, необхідні для затвердження емблеми, які відправили до ГУ РСМЗ. Коли емблему буде затверджено і чи станеться це взагалі – наразі невідомо.

          Поки у Чернігівському обласному ТЦК та СП очікують на реакцію з боку посадовців ГУ РСМЗ, варто виокремити кілька аспектів, які роблять цей випадок особливим. По-перше, нарукавна емблема центру є прикладом серйозного підходу військового колективу до власної символіки. Емблема вийшла гарною, самобутньою й абсолютно придатною для офіційного затвердження – звісно, за умови неупередженого ставлення з боку ГУ РСМЗ. По-друге, у військових колективах враховують вимоги “Методичних рекомендацій…” в частині використання територіальної та муніципальної геральдики. Зокрема, в нарукавній емблемі Чернігівського ТЦК та СП відтворено лише фігуру обласного герба, а не весь герб, проведено погодження з органом місцевого самоврядування. Керівництво ТЦК та СП завдало собі клопоту з погодженням в силу усвідомлення свого зв’язку з територією, за яку відповідає центр. Тож використання елементів обласної символіки було логічним рішенням в дусі давньої української традиції. Адже хто, як не обласні ТЦК та СП, мають право на поєднання в своїх нарукавних емблемах гербових фігур та прапорових барв відповідних областей? Те саме стосується і підрозділів територіальної оборони, які нерозривно пов’язані з ТЦК та СП.

          Отож, розроблена у Чернігові нарукавна емблема може стати взірцем під час створення символіки аналогічних органів військового управління. Та без підтримки ГУ РСМЗ цій ідеї не вижити. А от чи буде підтримка – велике питання. Як свідчать затверджені нарукавні емблеми оперативних командувань, де у двох випадках використали міську геральдику, а у двох – обласну, співробітники Головного управління стали своєрідними цензорами української геральдики. Вони на власний розсуд розділяють обласні герби на ті, які їм хочеться використовувати, і на ті, які їм не до вподоби. А за такого підходу традиції не побудуєш.