На головну сторінку

 

Ігор Гриценко (Запоріжжя)

 

Пам’ятки української сфрагістики поч. ХХ ст.

з колекції Олександра Депутата

Надруковано: Знак. – 2014. – Ч. 62. – С. 5.

До приватної колекції Олександра Депутата (м. Дніпропетровськ) входить збірка цінних пам’яток вітчизняної сфрагістики поч. ХХ ст., яка складається з 5 матриць печаток адміністративних і воєнних установ, формувань УНР та Української Держави (1917–1919 рр.). З огляду на виняткову цінність та рідкісність предметів збірки, вважаємо за потрібне ознайомити ширшу аудиторію з її складом.

Першою в хронологічному ряді йде печатка канцелярії штабу Київської Військової Округи. Це бронзова печатка діаметром 32 мм. (мал. 1), яку слід датувати кінцем 1917 р. У центрі – горизонтальний напис: “Канцелярія”. Над ним по колу розміщена назва формування, до якого була призначена канцелярія: “Штаб Київської Військової Округи”, розділена внизу 6-променевою зіркою.

Як уже вказувалося, печатка датується кінцем 1917 р. Саме тоді біло українізовано Штаб Київської Військової Округи. 14 листопада 1917 р. видано розпорядження про українізацію Київської та Одеської військових округ. Командуючим Київської Військової Округи в той же день призначений полковник Віктор Павленко[1], пізніше, з 18 грудня 1917 р. його очолив штабс-капітан Микола Шинкар[2]. Округа припинила своє існування вже наприкінці січня 1918 р., після відступу українських військ із Києва.

Отже, ця печатка була виготовлена та використовувалася в надзвичайно стислі та обмежені строки (два з половиною місяці часу існування українізованої КВО). Придбана нинішнім її власником у Луцьку.

Наступна печатка – Літинського повітового комісара, може датуватися весною 1918 р. або, ймовірніше, початком 1919 р. Кругла бронзова матриця, діаметром 32 мм (мал. 2), у центрі – зображено Тризуб, обабіч і вгорі якого розміщено абревіатуру “УНР”. По колу вирито напис: “Літинський повітовий комісар на Поділлю”, розділений внизу 8-променевою зіркою.

Повітовий комісаріат у березні-квітні 1918 р., згідно з губернським адміністративно-територіальним устроєм, представляв собою орган виконавчої влади на рівні повіту. В період правління Павла Скоропадського посада була перейменована на повітового старосту. Після реставрації республіканської форми правління наприкінці 1918 р. губернські та повітові староства знову перетворилися на губернські та повітові комісаріати. Через такі обставини датування печатки ускладнюється. Точно визначити його допоможе лише віднайдений документ, скріплений цією печаткою. Печатка знайдена на території Хмельницької області.

Інша адміністративна печатка з цього зібрання – Рожищенської волосної земельної управи. Точне датування цієї печатки, як і попередньої, складно визначити. Вона являє собою круглу бронзову печатку діаметром 32 мм (мал. 3), в центрі якої знаходиться різьблений Тризуб, обабіч та вгорі якого розміщено абревіатуру “УНР”. По колу вирито напис: “Рожищська волосна земельна управа”, розділений внизу 5-пелюстковою квіткою.

Земельні управи утворювалися згідно з постановою Тимчасового уряду від 21 квітня 1917 р. з метою вирішення земельних суперечок при проведенні земельної реформи. Саме такій установі і належала дана печатка, яка була придбана нинішнім її власником на Волині.

Єдиною у збірці печаткою доби Гетьманату П. Скоропадського є печатка начальника Державної Варти 2 району Борзенського повіту (Чернігівщина). це кругла бронзова печатка діаметром 34 мм (мал. 4). У її центрі – Тризуб, вписаний у ромб неправильної форми, обабіч Тризуба – літери “УД” – абревіатура Української Держави. По колу вирито напис: “Начальник Держварти 2 района Борзенськ. повіту”, розділений внизу 5-променевою зіркою. Звертаємо увагу, що ця печатка більша, ніж попередні описані. Печатка знаходилася у вжитку в другій половині 1918 р. Придбана нинішнім власником у Криму.

Найцікавішою печаткою цієї збірки, без сумніву, є печатка Державного Інспектора Запорізьких Військ. Це кругла бронзова матриця діаметром 34 мм (мал. 5). У центрі печатки – Тризуб, обабіч і вгорі якого розміщено абревіатуру “УНР”. По колу вирито напис: “Державний інспектор Запоріжських Військ”, розділений внизу 6-пелюстковою квіткою.

Для цієї печатки можна встановити з великою точністю не лише період функціонування, але й її власника. “Закон про Державний інспекторат у військових частинах та інституціях УНР” ухвалено Радою народних міністрів УНР 7 травня 1919 р. Очолював інституцію головний державний інспектор[3]. Від цього часу у військах з метою безпосереднього політичного контролю за армією з боку держави з’являються державні інспектори. 20 травня 1919 р. державним інспектором Запорізької групи Дієвої армії УНР призначено полковника Миколу Гавришка, проте вже 9 червня 1919 р. він був оголошений поза законом за організацію спроби полковника П. Болбочана вступити в командування Запорізькою групою[4]. Його наступником на цій посаді став полковник Петро Дерещук (на посаді станом на 7 вересня 1919 р.)[5], в майбутньому – відомий повстанський діяч Уманщини. Найімовірніше, що саме їм і належала ця унікальна печатка. Придбана тепер у Луцьку.

Такими є українські печатки доби Перших Визвольних Змагань, збережені в колекції Олександра Депутата.


Примітки:

[1] Верстюк В.Ф., Осташко Т.С. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. – К., 1998. – С. 143.

[2] Там само. – С. 195.

[3] Сідак В., Осташко Т., Вронська Т. Полковник Петро Болбочан. Трагедія українського державника. – К, 2009. – С. 98.

[4] Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917–1921). – К., 2007. – С. 94.

[5] Ковальчук М. Невідома війна 1919 року: українсько-білогвардійське збройне протистояння. – К., 2006. – С. 334.